Ця земля не відпускає, тягне й кличе до себе. Та й як інакше? Адже в ній лежить мої діди й прадіди, з неї проростає коріння мого роду. Їхні тіла стали живильною силою для черешневих садів, якими славиться моя земля. Їхні душі стали надійним оберегом для нас, їхніх нащадків. Не має значення, довелось нам зустрітися за життя чи лише на кладовищі, вони дали і продовжили життя роду, вони так чи інакше живі у нашій пам’яті, частина кожного з них є у нас і наших дітях.